Психолого - педагогічні особливості   

      Найчастіше педагоги і психологи передбачають спеціальну підготовку вчителів для роботи з обдарованими дітьми, створення спеціальних навчальних закладів.      Проте, як показують результати досліджень, у спеціальних групах для обдарованих дітей умови для їхнього розвитку погіршуються як особистісного, так і інтелектуально-творчого. Пояснити це можна тим, що талановитим дітям у середовищі подібних до себе важко проявити свою неповторність. Тому не можна не враховувати сприятливий вплив обдарованих дітей у системі масової освіти.                       Які ж ознаки обдарованих дітей?  У працях зарубіжних педагогів виявлено десять ознак талановитих дітей. 1.     Вони завжди чимось зайняті і дуже активні. 2.     Хочуть знати про все більш докладно і вимагають від дорослих додаткової       інформації. 3.     Навчання їм у задоволення: вони хочуть учитись і досягають успіхів. 4.     Здатні займатися самостійно. 5.     Уміють критично оцінювати дійсність і намагаються проникнути у суть явищ, не задовольняючись поверхневим поясненням. 6.     Урок представляє для них інтерес тоді, коли використовується проблемний метод. 7.     На відміну від однолітків, краще можуть розкрити відношення між явищами та сутністю, систематизувати, класифікувати. 8.     Прагнуть працювати і працюють більше за своїх однолітків. 9.     Ставлять безліч питань дорослим, які знаходяться поруч, і чекають вичерпаної відповіді на своє питання. 10.           Мають сильно виражене почуття  справедливості. Тест «Чи розвиваєте ви здібності своїх учнів?» Кожний учитель має будувати навчально-виховний процес таким чином, щоб сприяти розвитку здібностей та обдарованості дитини.   Інструкція.  На кожне із запропонованих питань відповідайте: так, ні, інколи.   1. Чи на всі питання дітей ви відповідаєте терпляче? 2.     Чи сприймаєте серйозно «дорослі» питання та висловлювання дітей? 3.     У вас у класі є стенд, на якому діти можуть продемонструвати свої роботи? 4.     Чи завжди ви доручаєте дитині завдання, що їй під силу? 5.     Чи допомагаєте дітям приймати рішення? 6.     Чи організовуєте екскурсії по цікавих місцях? 7.     Чи допомагаєте школярам покращити свої результати? 8.     Чи встановлюєте для учнів прийнятий стандарт поведінки і вимагаєте, щоб вони його дотримувалися? 9.     Часто кажете дитині, що вона гірша за інших? 10.           Чи катаєте дитину, принижуючи її при цьому? 11.           Чи добираєте цікаві книги та завдання для того, щоб діти чимось захопились?   12.           Чи привчаєте учнів мислити самостійно? 13.           Чи спонукаєте учнів вигадувати історії, фантазувати? 14.           Чи хвалите ви дітей за вивчені вірші, пісні, оповідання? 15.           Чи використовуєте практичні експерименти, щоб допомогти школярам більше дізнатися або краще зрозуміти щось? 16.           Чи дозволяєте дітям гратись різними предметами, які дитина пристосувало для гри? 17.           Чи спонукаєте дітей знаходити проблеми і розв’язувати їх? 18.           Чи знаходите у заняттях дітей щось гідне похвали? 19.           Чи існують теми, які  ви зовсім виключаєте при спілкуванні з дітьми? 20.           Чи даєте ви змогу дітям самостійно приймати рішення? 21.           Чи підказуєте ви дітям, які телепрограми заслуговують на увагу? 22.           Чи відсторонюєтесь від невдач дитини, кажучи: «Не переймайся, я теж цього не вмію»? 23.           Чи підтримуєте ви максимальну незалежність дітей від дорослих? 24.           Чи віддаєте ви перевагу самостійному виконанню головної частини дитиною (за яку вона сама узялась), навіть якщо не впевнені у позитивному кінцевому результаті? 25.           Чи вчити дітей вільно спілкуватись із дорослими будь-якого віку? 26.           Чи обговорюєте ви з дітьми можливі класні заходи, екскурсії?   Оцінювання результатів Питання №1,2,3,4,5,6,7,8,11,12,13,14,15,16,17,18,21,23,24,25,26: «так» - 1 бал, «інколи» - 1 бал, «ні» - 2 бали. Питання №9,10, 19, 22: «так» -1 балів, «інколи» - 1 бал, «ні» - 2 бали. Складіть суму балів за трьома критеріями й оцініть рівень відповідальності показника. Зацікавленість в інтелектуальному розвитку дітей (критерій включає питання № 1,2,11,15,18,19,21,26: ·        Високий рівень – 13-16 балів; ·        Середній  - 7-13 балів; ·        Низький – 0-6 балів. Формування здатності до саморегулювання (критерій включає питання № 4,5,8,9,10,12,14,18,20,22,23,24): ·        Високий рівень  - 19-24 бали; ·        Середній – 7-18 балів; ·        Низький – 0 – 6 балів. Якщо ваша відповідь припадає на «високий» рівень, то можна говорити про те, що ви докладаєте максимум зусиль для повного розвитку здібностей та талантів у ваших учнів. Ви підтримуєте щонайменший потяг ваших дітей, намагаєтесь сформувати такі риси характеру, як самостійність, доброзичливість, контактність, уміння організувати себе та інших, тобто ті якості, що є дуже важливими  для реалізації творчої особистості. Крім того, ви розвиваєте адекватну самооцінку, що у свою чергу забезпечує збереження психологічного здоров’я дітей.   

                                                                    ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЯ  

Учителям необхідно пам’ятати, що для обдарованих дітей характерні: ·        Різнобічні інтереси і потреба у різноманітній інформації; ·        Знання з різних галузей; ·        Надання переваги завданням та іграм, які потребують зосередженості, стійкості уваги та передбачають прояв розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, конкретизація тощо); ·        Прагнення відкривати і досліджувати  нове (наприклад, інтерес до завдань на кмітливість); ·        Уміння тривалий час самостійно грати і працювати; ·        Багатий словниковий запас для свого віку; ·        Наявність терпіння, що проявляється під час роботи; ·        Підвищене почуття відповідальності; ·        Значна працездатність та намагання працювати якомога більше (прояв у розв’язання складних завдань, написанні об’ємних  творів тощо; ·        Самостійне читання додаткової літератури з найрізноманітніших питань; ·        Бажання брати участь у заходах, які підвищують інтерес до навчання (наприклад, олімпіаді, вікторини і ін.).                                                 ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІ         Часто буває так, що через неуважність батьків і школи  специфічні здібності дітей не знаходять відповідних умов для свого розвитку і через це занепадають. Особливо треба сказати про селянських дітей, таланти яких часто гинуть, не одержавши для  себе відповідної підготовки.      Перші труднощі, з якими стикається сільський учитель, - це виявлення обдарованих дітей, адже з молодшої школи діти приходять уже з певним «штампом»  - відмінники, окрилені гарними оцінками в попередніх класах, розкутіше і сміливіше  спілкуються з учителем, перебирають ініціативу на себе під час уроку. Але ми пам’ятаємо про те, що обдарованість – поняття динамічне. Н. Лейтес підкреслює взаємозв’язок  різних проявів обдарованості з віком, тобто вводить поняття «вікової обдарованості». А ще загальноприйнятим є поняття про явну і приховану обдарованість. Явна обдарованість проявляється рано, і вона усебічна. «Фахівці стверджують, що число таких обдарованих дітей складає приблизно 1-3% від загального числа дітей. Наші відмінники з молодшої школи – це не завжди явні обдарування, часто буває, що вони губляться при переході до середніх класів, де вищі вимоги до логічного мислення, встановлення взаємозв’язків, елементів аналізу. І, навпаки, в групі «середнячків»  є певна частина (за даними спеціалістів – 20-25%) дітей з прихованою обдарованістю. Це переважно ті, в кого в молодших класах не все гаразд було з дрібною моторикою. Гарного почерку ці діти вже не матимуть ніколи, але серед них трапляються ті, хто зі своїм нестандартним мисленням, високим рівнем креативності можуть досягнути неабияких успіхів у навчанні. Часом такі діти, в силу свого віку, ще не здатні до адекватної самооцінки, тому самоідентифікують  себе як «нездібних» і втрачають мотивацію до навчання. Тому дуже важливо таку дитину не пропустити, дати можливість повірити у свої сили.  В такому випадку не достатньо зусиль вчителя -предметника чи класного керівника, тут би під’єднати знання психолога, та чи в кожній сільській школі він є?       Нерідко буває, що в сільській школі обдаровані діти в молодших класах не є успішними учнями тому, що в сім’ї їх недостатньо готували до школи батьки, через свою постійну зайнятість у домашньому господарстві, мало приділяли увагу навчанню дітей. Не таємниця, що в селянському батьківському середовищі поширені уявлення про освіту, які відповідають рівню і часу, на якому закінчилося їхнє власне учнівство. Ставлення до школи такої групи батьків зводяться до кількох варіантів: ·            у школі навчають багато зайвого, що ніколи в житті не пригодиться, отже нічого трати час і зусилля на нікому не потрібні «премудрості», нехай чадо краще з дитинства привчається заробляти гроші. ·            до «університетів» усе одно не вступить – у нас немає грошей. ·            треба бути вступати – заплатимо гроші і тоді буде вчитися, а зараз нехай допомагає по господарству («книжка не втече»). ·            якби був здібним -  то вже був би відмінником  у молодших класах, а раз ні – то до «худоби».       А ще ж є діти з неповних сімей, неблагополучних, залишених батьками-заробітчанами на бабусь і тітоньок, діти-інваліди та ін. Заради справедливості треба сказати, що є прошарок батьків-селян, які бачать здібності своїх дітей і хочуть їм допомогти,  але в силу свого невисокого освітнього і загальнокультурного рівня не можуть створити дитині відповідного розвивального середовища, а від нього залежить  «не менш як 50%  «внеску» у здібності дитини. Хоч у цій ситуації можна побачити певний позитив: батьки, не силуючи дітей до навчання і не контролюючи їх, дають цим самим своїм школярикам певну свободу, і якщо дитина з такої сім’ї  добре вчиться, то з тих предметів, які їй цікаві відповідають її спеціальним здібностям. Якщо дитині не створюється відповідне освітнє середовище в родині, залишається школа. В цьому випадку на вчителя - предметника лягає велика відповідальність і водночас він (вчитель), як ментор – наставник, повинен відповідати певним вимогам. В першу чергу, це досконале знання предмета, а ще вміння постійно вчитися, здатність до новаторства та ін. Важко цього всього досягти при тому, що  сільській  вчитель виконує багато невластивих йому функцій: він фермер-городник дома, маляр-штукатур у школі, інколи ще й депутат або член виконкому в місцевій владі. Але, можливо, і прикладів цьому немало.         Важливу роль у формуванні позитивної «Я- концепції» для обдарованих дітей із сільської місцевості відіграє участь в олімпіадах. Вчитель-наставник обдарованих дітей повинен дбати і про загальнокультурний рівень своїх вихованців, тому має організовувати для них відповідні екскурсії, добирати чтиво, музику, фільми, гідні майбутньої еліти.           Підсумовуючи вищесказане, можна відзначити: ·        варто створювати для сільських школярів міжшкільні групи з обдарованих дітей і займатися з ними  додатково; ·        для вчителів, які працюють з обдарованими дітьми, організовувати тренінги, друкувати  методичні рекомендації.  Пропоную власний  алгоритм дій з пошуку обдарованих учнів:                                   Механізм реалізації дій:    

  Виявлення особистих нахилів  

Визначення рівня інтелектуального розвитку         Навчання у ВНЗ                 МАН   Конкурси   Учнівське самоврядування                   Педагоги ЗНЗ                 Вихователь-методист                                                                                                                                                                   Адміністрація   Вчителі - предметники    Заняття    Самостійна творча  діяльність   Олімпіади